Флексографія, або флексографський друк — це спосіб високого друку з використанням гнучких полімерних форм і швидковисихаючих рідких фарб.

Найважливішими особливостями флексографічного процесу є гумові або фотополімерні друкарські форми, що використовуються в ньому. Оскільки вони гнучкі, то за їх допомогою можна друкувати на безлічі різних типів поверхонь, які зовсім не підходять для офсету — від тонкого пластику до грубого картону. Офсетні машини, що використовують плоскі металеві форми, можуть переносити фарбу лише на гладкий папір; чим більш гладким є папір, тим краще зображення. Флексо ідеально підходить для виготовлення більшості типів упаковки. Крім притаманної флексо гнучкості у виборі носіїв, ще однією її перевагою є ціна. Фотополімерні флексографські форми набагато дешевші, ніж металеві форми для глибокого друку, і це лише одна зі складових відносної дешевизни флексо.

Спочатку флексографія використовувалась майже виключно для задруку поверхні паперових пакетів та інших пакувальних матеріалів. Розширенню сфери застосування флексографії сприяли певні переваги цього різновиду способу високого друку перед класичними способами. Форми високого друку виготовлялись раніше лише з дерева або металу (типографського сплаву — гарту, цинку, міді), але з появою еластичних друкарських форм у флексографії в високому друці почали виготовляти друкарські форми і з фотополімерів.

Приблизно з 1945 р. флексографський друк використовується для друкування шпалер, рекламних матеріалів, шкільних зошитів, конторських книг, бланків та іншої канцелярської документації. Новий етап у розвитку флексографії розпочався приблизно в 1952 р. з появою на ринку нових сприймаючих поверхонь — плівок полімерних матеріалів. Особливо широке застосування отримав поліетилен. Флексографія продовжує вдосконалюватися і сьогодні.

У чому принципова відмінність флексографії від інших видів друку? Передусім — це гнучка фотополімерна форма, з якої фарба під низьким тиском переноситься безпосередньо на задруковуваний матеріал. Саме від неї флексографія і отримала свою назву. Така форма має цілий ряд незаперечних переваг порівняно з формою, що використовується в інших типах друку. Вона поєднує в собі простоту виготовлення (процес, дещо схожий на виготовлення офсетної форми) з високою тиражостійкістю, притаманною формі при високому та глибокому друці.

Тиражостійкість фотополімерної форми перевищує тиражостійкість звичайної монометалевої офсетної форми на порядок. Еластичність форми дозволяє їй працювати і як декель, що виключає процес приправки, а також друкувати на матеріалах з такою грубою фактурою, на якій друк офсетним способом взагалі неможливий. Як наслідок, флексомашини дають можливість використовувати дуже широкий діапазон матеріалів.